Федеральний суд у США виніс вироки у справі про незаконний експорт американських товарів і технологій до Росії через мережу транзитних напрямків і підставних отримувачів. У центрі розслідування опинилася Eleview International Inc. — експедиторська компанія з Вірджинії, що працювала за моделлю e-commerce: російські покупці оформляли замовлення на товари з американських інтернет-магазинів через сайт Eleview, після чого посилки сходилися на складі в Шантильї (Chantilly, штат Вірджинія), консолідувалися і відправлялися за кордон.
За даними обвинувачення, після посилення експортного режиму США щодо РФ на тлі ескалації війни в Україні в лютому 2022 року фігуранти перебудували логістику так, щоб приховувати кінцевого отримувача і фактичний напрямок постачань. Схема, як стверджують правоохоронці, спиралася на транзит через треті країни, фіктивні відомості про кінцевого користувача (end user), а також на залучення інших експедиторів як проміжної ланки, яким передавалися спотворені дані для оформлення відвантажень.
Вироки винесені у справі про змову з метою порушення Export Control Reform Act (ECRA). Офіційні деталі по епізодах і маршрутах наводяться в повідомленні, на яке посилається галузеве видання CDL Life.
Суд визнав винними компанію і двох фізичних осіб, пов'язаних з її операційною діяльністю:
Eleview International Inc. отримала штраф $125 тис. і три роки пробації.
Будьте в курсі новин галузі
Підпишіться на нашу розсилку та отримуйте останні новини галузі вантажних перевезень, оновлення регуляцій та поради щодо кар'єри на вашу електронну пошту.
Ми поважаємо вашу конфіденційність. Відписатися можна в будь-який час.
Олег Наяндин (54 роки, Fairfax, Virginia), власник бізнесу, засуджений до трьох років позбавлення волі.
Віталій Борисенко (39 років, Vienna, Virginia), старший співробітник компанії, отримав один рік позбавлення волі.
У розслідуванні, за даними сторони обвинувачення, брали участь Bureau of Industry and Security (BIS) Мінторгу США і Homeland Security Investigations (HSI). У фокусі — не тільки фактичний вивіз товарів, але й спосіб маскування напрямку постачань через ланцюжок посередників і «переупаковка» документів під треті країни.
Описана модель поєднує роздрібні закупівлі в США і експортну консолідацію, що робить потік схожим на звичайний кроссбордер для приватних осіб. За версією обвинувачення, саме це дозволяло формувати численні невеликі відправлення, акумулювати їх на складі і потім виводити за межі США вже у вигляді укрупнених партій.
Для галузі це неприємний сигнал: типова e-commerce-операція з консолідацією на складі може бути інтерпретована як експортна схема, якщо у вантажу з'являється «російський слід» і ознаки цільового обходу обмежень. У справі окремо підкреслюється роль документальних заяв про end user і consignee, які передавалися іншим експедиторам і могли впливати на їх рішення прийняти вантаж до перевезення і оформити експорт.
Матеріали обвинувачення описують три стійкі напрямки транзиту через країни, географічно і логістично зручні для подальшого руху вантажів до РФ. Для логістичних компаній тут важливі не назви країн самі по собі, а повторюваність маршрутів, типи товарів і поведінкові маркери.
В одному з епізодів йдеться про 23 відвантаження телекомунікаційного обладнання, які, як стверджується, експортувалися на «хибного кінцевого користувача» в Туреччині. Фактичним адресатом, за версією обвинувачення, була російська телекомунікаційна компанія, що постачала продукцію/послуги структурам російської держави, включаючи ФСБ.
Окремо зазначається, що обладнання могло мати військове застосування — наприклад, використовуватися для створення або розширення мереж зв'язку. Для учасників ринку це означає підвищені ризики за категоріями «телеком», «мережеве обладнання», «радіоелектроніка» навіть у випадках, коли вантаж виглядає як комерційний і не відноситься до озброєнь безпосередньо.
Найбільш показовий з точки зору операційних «червоних прапорців» епізод пов'язаний з Фінляндією. Слідство говорить про 83 відправлення, що пройшли через фінського отримувача, який, за описом властей, фактично не займався торгівлею і не купував/не продавав товари.
Ключова деталь: перед укрупненням посилок у палети для відправки до Фінляндії співробітники Eleview, як стверджується, наклеювали на окремі коробки російські поштові трек-наклейки. Логіка очевидна — після прибуття в транзитну країну такі одиниці легше «розпустити» по Росії через оператора, не змінюючи внутрішньої маркування. Для експедиторів і складів консолідації це прямий індикатор наміру доставити вантаж до РФ ще до перетину кордону США, незалежно від того, яка країна вказана в експортних документах як пункт призначення.
За номенклатурою обвинувачення стверджує, що серед товарів були позиції, які Мінторг США відносить до «особливо значущих» для російського озброєння. У матеріалах також згадується електронний компонент того ж типу, який знаходили на російських ударних безпілотниках (у публічній риториці часто вживається термін «дрони-камікадзе»).
Третій канал — Казахстан. Слідство оцінює обсяг приблизно в 52 відправлення, що проходили через компанію в Казахстані, яка, як стверджується, рекламувала доставку до Росії. У цих партіях фігурували контрольовані товари подвійного призначення (dual-use).
Для ринку це окремий контур ризику: при роботі з Центральною Азією комплаєнс все частіше оцінює не тільки «куди їде вантаж», але і «якою бізнес-моделлю живе отримувач», включаючи публічні обіцянки «доставимо до РФ» і фактичні маршрути подальшого руху.
У обвинувальних матеріалах вартість позначена узагальнено як «мільйони доларів» американських товарів і технологій. За числом відвантажень, озвучених по трьох каналах (23 через Туреччину, 83 через Фінляндію і близько 52 через Казахстан), сумарно виходить близько 158 відправлень.
Важливо, що йдеться не про одиничну помилку в документах, а про повторюваний патерн. Для правозастосування саме повторюваність маршрутів, одні й ті ж отримувачі/псевдоотримувачі і однотипні пояснення по end user зазвичай перетворюють «сумнівну угоду» в «змову і системний обхід».
